GreenHome
Головна Новини Статті Форум Відео Зелена дошка Зелена бібліотека Написати нам листа Про GreenHome
Розділи -> Статті -> ЗДОРОВ’Я -> Ходьба – ліки від ст...

Зазвичай більшість літніх людей підтримують своє здоров’я таблетками та ін’єкціями, а ще надокучливими для близьких скаргами на своє погане самопочуття. Дідусям і бабусям не вистачає життєвих сил, тому й дозволяють часом оте старече ниття з надією, що стане легше... Та насправді оті всі пігулки в кращому разі допомагають лише на короткі години, далі все починається спочатку. Киянин Олександр Шимко, тренер за професією з особливим пієтетом ставиться до великого прошарку людей, яких називають просто старими. Він каже, що любить їх. Так, зморшкуватих, часто немічних, таких, яким здається лишилися лічені дні. Тренер Шимко знає, як можна цим людям допомогти, аби кожен наступний їхній день був радісним. Методика зцілення від старості на перший погляд досить проста: спортивно-оздоровча ходьба. В університетському парку поряд з пам’ятником Тарасові Шевченку літні люди кладуть на лавку свої речі, одягають спортивне взуття і ходять. То не звичайна ходьба, а специфічна. Автор методики Олександр Шимко роками йшов до свого відкриття. Нині він має учнів у 12 країнах. Вихованці незвичайного тренера перемагають на світових чемпіонатах зі спортивно-оздоровчої ходьби в своїй віковій групі.

ЦЕ Ж НЕПРЕСТИЖНО...
– Чому раптом Ви почали займатися стариками? – запитую Олександра Шимка.
– А тому, що ці люди вже нікому не потрібні, – каже він. – Суспільство ставиться до них, як до відпрацьованого матеріалу. Коли мої колеги й друзі дізнаються, що я працюю з людьми цієї вікової категорії, вони мене запитують: «Навіщо тобі цей відпрацьований матеріал?» Я з ними не погоджуюся, зазвичай відповідаю: «Ви самі відпрацьовані, а тому й так кажете».
Я думаю про літніх людей інакше. Вони не відпрацьовані, а несправедливо забуті. Це прикро, адже суспільство вважаючи так, не турбується про те, щоб перейняти у них величезний життєвий досвід.
– Чому саме в парку Шевченка проводите заняття? Чи це бодай на підсвідомому рівні не є уроком для студентів університету: дивлячись на радісних літніх людей, юнаки та дівчата бачать протилежне відомій приказці: «Старість – не радість».
– Так, наші заняття мимоволі спостерігають молоді люди з пляшками пива в руках. Гадаю, у глибинах їхньої пам’яті закладеться позитивний образ людської старості, і, можливо, доживши до солідного віку, вони не сидітимуть на лавах неначе в очікування смерті, а прекрасно житимуть, повноцінно використовуючи життєвий час, який відвів їм Бог. Я категорично не згоден, коли про людину, яка досягла пенсійного віку, кажуть, що це, мовляв, уже й усе... Це несправедливо. За багато років тренувань, які проводжу для літніх людей, я пересвідчився, що для більшості з них життя лише починається, бо вони починають займатися творчістю: пишуть вірші, малюють картини. До речі, оздоровча ходьба прекрасно сприяє творчості, вона розкриває творчий потенціал людини. У моїй групі починають творити ті, хто ніколи цим раніше не займався.
– А з дітьми ви не практикували цієї методики?
– Щодо дітей маю переконливий досвід: я працював у санаторній школі «Пролісок». Результати отримав прекрасні: вдвічі підвищилася успішність дітей! І це при тому, що ходьба дає людині незрівнянну насолоду!
– Більшу за плавання, біг чи інші види спорту?
– Саме так. До речі, це засвідчував і Микола Амосов, з яким ми в останні роки його життя досить багато спілкувалися. Отож, Амосов, прочитавши мої книжки з теорії оздоровчої ходьби, перестав бігати, а став ходити. Крім того, він щиро цікавився моїми іншими розробками: принципами раціонального харчування, біоритмами, сумісністю в партнерських стосунках.
– Чим відрізняється оздоровча ходьба від звичайної?
– Коли людина просто собі йде, вона може робити це як завгодно: працювати або не працювати руками, згинати або не згинати коліна. А при оздоровчій ходьбі запускаються певні механізми, адже техніка ходьби винайдена мною. В основі своїй вона опирається на закон золотого перетину: має бути витриманим коефіцієнтом краси і гармонії. Коли людина працює за цією схемою, у неї покращується не лише фізичне, а й емоційне здоров’я, вона молодшає. Спостерігаючи за своїми бабусями й дідусями, я бачу, що вони повертаються в молодість приблизно років на 20-30.
– Як у тій приказці: «Від старості до дитинства – один крок...»
– Так, мої вихованці справді схожі на дітей, і найперше тим, що вони радісні.
– Та все ж чому, саме їм, а не юним, Ви надаєте перевагу?
– А тому, що ці люди ніколи не зрадять. Відомо, що спортсмен – це така «зараза»... Варто показати йому гроші, як він повертається до свого тренера спиною. В моїй практиці було багато таких випадків, мені багато разів було боляче, бо я душу вкладав, аби той чи інший спортсмен відбувся, а він зраджував. Певний час я через це навіть не працював. А ці люди ніколи мене не зрадять.
– Старість, звісно, різною буває. Невже до вас й тяжкохворі приходять?
–Саме так. Он жіночка на лавочці сидить така весела, а якою вона була перші рази. Та вона навіть не могла дійти до парку, її приводили... Звісно, мені хотілося порозмовляти з тією жіночкою, яка сиділа на сусідній лавці і розповідала про щось веселе своїм друзям по клубу. Ніна Семенівна люб’язно розповіла свою історію.
– О, «досвід дурня», за визначенням знаменитого Норбекова, тобто людини, яка довго хворіє, у мене досить тривалий. Я з дитинства хворію. Мама розповідала, що коли мені виповнився рік, мене зібралися хоронити, така страшна золотуха була. Все ж вижила. А потім впродовж усього дитинства то бронхіт, то бронхоаденіт, то ревматизм. Коли мені виповнилося десять років, я пережила дуже тяжку форму малярії. Після цієї хвороби я уже не могла бігати, й мене завжди звільняли від уроків фізкультури, бо варто було пробігти двадцять метрів, як у роті з’являвся запах крові. А в двадцять три роки, коли я народжувала дитину, у мене була така гіпертонія, що лікарі за голову хапалися.
– Ви лікарем стали для того, щоб собі допомогти?
– Так, я закінчила педіатричний факультет медінституту. А склалося все навпаки: все життя працювала з літніми людьми в інституті геронтології. Лікувалася я й таблетками, й травами, й голодуванням. Але результату не було. Нові болячки особливо нагадали про себе, коли мені минуло п’ятдесят п’ять років. Варто було спіткнутись і впасти, як одразу перелом. Геронтологи ставили діагноз: тотальний остеопороз. Останній був просто страшний: дванадцятий грудний хребець вклинився в поперек. Тоді мені було шістдесят сім років. Я вже не могла їздити в громадському транспорті. А що вже казати про східці в метро... В усьому допомагав чоловік. Фактично він був мої «руки й ноги». Невдовзі трапилося горе – чоловік помер. Усвідомлюючи ситуацію, в якій я опинилась, я думала, як би красивіше піти з життя. Почала роздавати постільну білизну, речі, посуд. Друзі наполягали, щоб мене поклали на лікування в стаціонар Інституту геронтології. Справді, після лікування стало трішки краще. І ось дізнаюся, що в Києві починають працювати курси за методикою Норбекова. Оскільки я сама не могла користуватися транспортом, то на заняття мене возив син. Після десятого дня занять – о диво! – я вже сама без допомоги приїхала додому. Норбеков в лічені дні перевернув мою уяву про світ і про себе. Я дуже раділа тому, що в мене минула депресія! Потім, після семінарів, я ходила на заняття до тренувального залу. Але те все коштувало дуже великі гроші, яких у пенсіонерів просто немає. Почала шукати інші оздоровчі групи. Знайомі з міського клубу «Здоров’я» розповіли про заняття оздоровчою ходьбою, які проводить Олександр Шимко. Зацікавилася, і, зробивши знеболюючий укол, прийшла до парку. Точніше, не прийшла, а мене під руки привели. Трапилося незвичайне, через три місяці я вже забула про знеболюючі ліки, перестала робити собі ін’єкції. А ось з минулого літа ніяких ліків не вживаю проти гіпертонії – немає такої необхідності, бо тиск уже нормалізувався. Але найбільше диво, яке переживаю в свої сімдесят три роки, це та радість буття, яка зі мною постійно. Син помічає це і каже: «Мене вражає твій тотальний оптимізм!»
Важко в це повірити, адже ще якихось два роки тому я мовчки сиділа в своїй сумній квартирі, пила чай, не могла дочекатися, щоб задзвонив телефон. А тепер він у мене постійно дзвонить: за день по 10-15 разів.

Тетяна ОЛІЙНИК
http://ukrgazeta.plus.org.ua


За зміст та достовірність статей відповідальність несе автор.
GreenHome 2006-2016

Пошук

Останні статті
Реклама
Зелена бібліотека
Нові надходження:

Як допомогти природі?
Що таке глобальна зміна клімату? Як ми можемо зупинити цей процес? Що кожен з нас може зробити для цього в повсякденному житті? Відповіді та рекомендації ви знайдете в цьому виданні.
Як допомогти природі?

Усі книжки зеленої бібліотеки ви можете переглянути за цим посиланням: дивитися усі книжки.

Книги надаються виключно для ознайомлення. Після ознайомлення, будь-ласка, видаліть файл з пк, інакше ви порушуєте діюче законодавство.

Форум – актуальні теми
Цікаве
Підтримка проекту
Якщо ви бажаєте підтримати проект матеріально – напишіть, будь-ласка, нам лист із темою donate і наш координатор обов’язково з вами зв’яжеться для уточнення деталей.

Партнери сайту
Купить ковку
ОРХУССКИЙ ЦЕНТР
Плодовые деревья