GreenHome
Головна Новини Статті Форум Відео Зелена дошка Зелена бібліотека Написати нам листа Про GreenHome
Розділи -> Новини -> Екологічні новини -> КУДИ ТИ ЗНИКЛА, РІЧЕ...

А й справді, куди? Упродовж не одного десятиліття чуємо, читаємо, що в Україні - 63 тисячі річок, але де вони, ті річки? Від скількох уже й сліду не лишилося, скільки перетворилося на жалюгідні канави без будь-яких ознак життя...

Не треба вирушати кудись далеко, варто поглянути на столицю, на її малі (хотів вжити штамп «голубі») артерії - від голубизни й сліду не залишилось. Одна з найлегендарніших - Либідь - у ІХ столітті була судноплавною: глибина сягала 20 метрів, ширина - одного кілометра. Коли річку взяли в колектор, вона майже повністю втратила здатність самоочищуватись і стала практично неживою. А свого часу весь Київ їздив на її береги відпочивати! Сумна доля у древніх Кияні, Почайни, трагічна - в Дарниці. Знищено не лише саму річку, а навіть ім'я її - і географічне, й історичне: та, що згадується ще в літописах ХІІІ-ХV століть в енциклопедичному словнику «Київ», уже зветься «Південно-Дарницьким меліоканалом». У зв'язку з будівництвом Софіївсько-Борщагівського масиву загнали в підземну трубу Жилянку, хоча мали чудову можливість звести мікрорайон із зоною відпочинку вздовж дарованої природою водойми. Старожили назвуть ще Сирець, Віту, Курячі Броди, Буслівку, Клов... Більшість киян не те що не бачили - навіть не чули про них і навряд чи вже почують... Як не згадати тут проникливих, тривожних слів Ліни Костенко:

Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
Ріка вже стає спогадом ріки,
І тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не Дніпрі.

- То скільки ж їх, річок, в нашій Україні?, – з цього питання починаю розмову з відомим ученим, директором Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем, академіком УААН Анатолієм ЯЦИКОМ.

- У нас справді 63 тисячі річок і водотоків, зазначте, і во-до-то-ків, - наголошує Анатолій Васильович.

- Малих річок фактично 22,5 тисячі. Я кажу: понад 22 тисячі. Точніше сказати не можу, бо інвентаризацію робили дуже давно. Але найболючіше те, що три чверті питного водопостачання в країні здійснюється з поверхневих водотоків, більшість яких мають третій-шостий класи якості, тоді як системи водопідготовки для пиття, приготування їжі розраховані на перший, максимум другий клас. Розрахунки на базі діючої класифікації якості води свідчать: 88 відсотків річок мають екологічний стан від «поганого» до «катастрофічного». Тобто вони непридатні для всіх видів водокористування. Це дуже серйозно, такий стан уже впливає на перспективу генофонду нації. Ще Луї Пастер на початку ХІХ століття застерігав: понад 80 відсотків усіх хвороб ми випиваємо з водою. А це означає: яка якість поверхневих і підземних вод, таке й здоров'я держави. Та про яке здоров'я можемо говорити, коли, скажімо, в Нижньому Придніпров'ї, Донбасі на сьогодні нема жодної чистої річки, а підземні водні режими вкрай обмежені, або непридатні до водокористування.

– Що ж призвело до цього?

– При здійсненні водогосподарської політики протягом багатьох десятиліть річковий стік у нас ніколи не розглядався як основа життєзабезпечення водної екосистеми і людини, не враховувався й не прогнозувався екологічний стан водних об'єктів. Вода розглядалась і використовувалась лише як господарський ресурс для промислового та сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання забруднюючих речовин, що й призвело до швидкого (упродовж кількох останніх десятиліть) вичерпування екологічного потенціалу природних вод.

З усього переліку причин, що сформували екологічну, а відповідно й водогосподарсько-екологічну кризу в Україні, можна виділити такі. Це надмірне розорення земель за спрощеної технології ведення рільництва, що викликало втрати родючості грунтів; дуже висока концентрація екологічно шкідливих виробництв, бездумне і нещадне використання мінеральних ресурсів. Це забруднення поверхневих і підземних вод. Це не завжди економічно обгрунтоване й екологічно доцільне зарегулювання стоку на водних екосистемах - у підсумку порушилась природно-екологічна рівновага, загострилися проблеми шкідливої дії вод на навколишні екосистеми. Це широкомасштабне осушення земель і спрямлення русел річок. Це тривале перевантаження темпів лісозаготівельних робіт над лісовідновленням, яке зумовило загальне омолодження насаджень, трансформацію природних лісових екосистем, надто в Карпатах та на Поліссі.

Отже, основною причиною екологічної кризи в країні є господарювання за надмірної експлуатації природних ресурсів і багатств без урахування екологічних законів, чинників, вимог, критеріїв, обмежень.

- Наочний приклад ганебного ставлення до природи в цілому і водних ресурсів зокрема - наш славний Дніпро. «... Борисфен - найбільша ріка і найбагатша поживними продуктами не лише між скіфськими річками, а й між усіма взагалі, опріч єгипетського Нілу... А проте з усіх інших річок Борисфен найкрасивіший, він постачає і розкішні пасовиська для худоби, прехорошу й у великій кількості, рибу, вода його на смак дуже добра і чиста», - так писав Геродот, давньогрецький історик, побувавши на нижньому Дніпрі. Що б написав він сьогодні? У басейні річки - вкрай загрозливе екологічне становище. Через надмірне антропогенне навантаження, яке особливо посилилось після катастрофи на Чорнобильській АЕС, через порушення природної рівноваги...

- А водою з великих і малих річок басейну Дніпра користуються 35 мільйонів осіб. Це понад 70 відсотків населення держави. Отут би Києву продемонструвати приклад бережливого, дбайливого ставлення до одного з найбільших природних багатств... Натомість маємо інші приклади. В столиці понад 430 водних об'єктів, і про жоден не можна сказати, що він у належному стані. Жодного не можна показати людям, а ми ж готуємося до «Євро-2012», до нас приїде багато туристів - що побачать вони? Особливої шкоди водним ресурсам надає нерегульована, протизаконна забудова у заплавах, на землях водного фонду, які, відповідно до законодавства, повинні бути недоторканними.

- У цьому зв'язку хочу навести слова відомого мандрівника Якуша Рівера, котрий на початку нашого століття вирушив з Рима у навколосвітню подорож на велосипеді, маючи намір «зробити щось таке, чого ще ніхто ніколи не робив - відвідати сто країн світу, подолавши сто тисяч кілометрів». Наша країна виявилась на півшляху до задуманого ним. Його вразила чарівна природа, доброзичливість та гостинність українців, а ще... «Виїхавши з Києва, я мріяв помандрувати вздовж Дніпра, про який писав Шевченко. Проїхав 70 кілометрів, але не побачив головної української річки, - дивувався велотурист. - Її не було видно, до неї не підступитися. Дніпро з обох боків захаращений... дачами. На їхніх дахах – басейни. Такого я не бачив ні в Лос-Анджелесі, ні в Сан-Франциско, ні у Лас-Вегасі... Незбагненно, як у такій озлидненій країні можуть бути такі дачі?..» - Справді незбагненно, Анатолію Васильовичу. Проста людина таку хатинку, та ще й у забороненій природозахисній зоні, не побудує. Будьмо відвертими, проблема породжена й тими, хто покликаний контролювати дотримання водного законодавства, хто має писати закони, бездоганні закони, за якими нам усім жити...

– Цю проблему може розв'язати і врегулювати сама природа. Що маю на увазі? У природі трапляється, коли десь раз на сто років одночасно співпадають терміни повені на Дніпрі, Прип'яті, Десні. Саме таке катастрофічне водопілля було навесні 1931 року - тоді поблизу Києва щосекунди проходило 23 тисячі кубометрів води (для порівняння: нині у межах столиці протікає 600-800 кубометрів). Стихія заподіяла величезних збитків. Останній раз солідна повінь спостерігалася 1970 року -щосекундні втрати води біля столиці становили 18 тисяч кубометрів. На той час ще не існувало Канівського водосховища, і все ж чимало житлових територій міста були підтоплені. Якщо раніше в заплаві Дніпра був простір для розливу води, що прибувала, то нині він мінімізований до критичного ?– у зв'язку з інтенсивною забудовою та намивом площ, будівництвом захисних дамб. За великих паводків вода вже неспроможна пройти звужені місця, вона затоплюватиме частину столиці та села Лівобережжя, вона може призвести до катастрофічної руйнації. Заплава в районі Кончі-Заспи тепер метрів 600 замість колишніх семи кілометрів. У 1931 році рівень води там піднявся на 10 м 85 см - можна лише уявити, що трапиться, коли ситуація з повінню повториться. Всі будівлі знесе, вони опиняться десь біля берегів Туреччини...

Турбує те, що біля Кончі-Заспи знищено європейський екологічний коридор, що хаотична забудова триває, і не лише на Дніпрі. Вже дісталися й до Деснянського водозабору, а це може поставити під удар і водокористування самої столиці. Якщо хтось сподівається, що порятується вживанням пляшкової води, то хочу зазначити: не така вона й безпечна, оскільки зазнає стороннього втручання при розливі.

– Що ж робити, Анатолію Васильовичу? Ми все про біди та біди... Чи є вихід із глухого кута, у який самі себе загнали?

– Потрібні лише воля і бажання. Передусім маємо відновити екологічні паспорти малих річок, аби знати стан здоров'я кожної, та підібрати рецепти лікування, оздоровлення. У всіх областях на базі бодай однієї якоїсь водойми треба створити дослідно-показові еталони, куди згодом возити голів сільських рад, підприємців, школярів, студентів, аби бачили, якою має бути мала річка. Поки що скрізь і всюди бачимо протилежне. Відродження навколишнього природного середовища варто починати з кількох водних об'єктів і так поступово рухатися вперед, повертаючи життя іншим голубим артеріям.

– Як це слід робити, знають наука і практика...

– На сьогоднішній день вітчизняна водогосподарська наука здатна вирішити будь-яке питання відновлення природно-екологічної рівноваги. Маємо грунтовні напрацювання, як реанімувати малі річки на прикладі Альти, що тече на Київщині, на прикладі Таргана. Але ті наукові розробки досі припадають пилюкою. У цивілізованому світі управління водними ресурсами грунтується на басейновому принципі і здійснюється за допомогою економічних важелів на основі плати за використання води та її забруднення. Отримані кошти спрямовуються на поліпшення якості води і екологічного стану всього річкового басейну. Басейновий принцип управління ще у 80-х роках минулого століття був визнаний країнами-членами Європейського економічного союзу найефективнішим з економічного та екологічного погляду.

Впровадження аналогічної системи в Україні – ключ до вирішення проблем, які беруть уже за горло. Та поки що не все нам вдається, не всі нас підтримують. А ставлення до водних ресурсів – це мірило цивілізованості, культури та рівня розвитку нації. Майбутнє має той народ, у якого є чиста вода.

... Довго тривала наша розмова з академіком, доктором технічних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України. Газетна шпальта не дає змоги висвітлити всі аспекти обговорюваного питання, але ми ще не раз повертатимемося до авторитетної думки вченого, дослідження якого в галузі раціонального використання, охорони і відтворення водних ресурсів дали змогу розробити нормативні основи екологічно безпечного водокористування у державі.

Ім'я Анатолія Яцика відоме в багатьох країнах світу - він є міжнароднимекспертом Всесвітньої організації охорони здоров'я з проблем екології, членом багатьох міжнародних екологічних організацій, автором сотень наукових праць, у тому числі солідної монографії в чотирьох томах і семи книгах «Водогосподарська екологія» - результат наукових досліджень за три десятиліття.

Микола ПУГОВИЦЯ
http://ukrgazeta.plus.org.ua

За зміст та достовірність статей відповідальність несе автор.
GreenHome 2006-2016

Пошук

Останні статті
Реклама
Зелена бібліотека
Нові надходження:

Як допомогти природі?
Що таке глобальна зміна клімату? Як ми можемо зупинити цей процес? Що кожен з нас може зробити для цього в повсякденному житті? Відповіді та рекомендації ви знайдете в цьому виданні.
Як допомогти природі?

Усі книжки зеленої бібліотеки ви можете переглянути за цим посиланням: дивитися усі книжки.

Книги надаються виключно для ознайомлення. Після ознайомлення, будь-ласка, видаліть файл з пк, інакше ви порушуєте діюче законодавство.

Форум – актуальні теми
Цікаве
Підтримка проекту
Якщо ви бажаєте підтримати проект матеріально – напишіть, будь-ласка, нам лист із темою donate і наш координатор обов’язково з вами зв’яжеться для уточнення деталей.

Партнери сайту
Купить ковку
ОРХУССКИЙ ЦЕНТР
Плодовые деревья