GreenHome
Головна Новини Статті Форум Відео Зелена дошка Зелена бібліотека Написати нам листа Про GreenHome
Розділи -> Новини -> Екологічні новини -> ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ ВІ...

Врятувати Україну від сміття!

Відкритий лист Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Близнюку А.М.

Шановний Анатолію Михайловичу, на веб-сайті Мінрегіонбуду України 21 березня 2012 оприлюднено проект Закону України «Про обмеження щодо виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні окремих видів упаковки», яким пропонується заборонити використання на території Україні поліетиленових пакетів довгострокового розкладання об'ємом менше двадцяти літрів, з товщиною матеріалу менше 0,025 мм, та поліетиленових пакетів короткострокового розкладання об'ємом менше десяти літрів, з товщиною матеріалу менше 0,015 мм. Законопроект покликаний забезпечити умови функціонування інженерних мереж житлово-комунального господарства (які закупорюються сміттям із зазначених пакетів), поліпшити стан благоустрою населених пунктів та охорони навколишнього середовища.

Повністю підтримуючи даний законопроект, переконливо прошу Вас врахувати, що зазначені в законопроекті види упаковки - лише крапля в морі побутового сміття, що затопило українські землі і води, міста і села. Варто лише зупинити автомобіль на будь-якій дорозі і зробити крок узбіччям, а тим більше придорожною лісосмугою - земля спотворена купами пластика всіх видів, скла, бляшанок, автомобільних шин, будівельного сміття... Правда, останніми роками дорожні служби почали один-два рази на рік прибирати узбіччя. Однак очистити лісосмуги їм не під силу. І, як насмішка над реаліями життя, по всій країні з'явилися придорожні щити «Спасибі за чисті узбіччя» - а водії та пасажири масово продовжують засмічувати узбіччя та лісосмуги. То кому ж спасибі і за що?

Ось хоча б швидкісна траса Київ-Бориспіль. Як красиво виглядає з вікна лімузина жителям столиці та її гостям ліс по узбіччях. Але зайдіть в цей ліс в будь-якому місці - пластик, скло, бляшанки, автомобільні шини, будівельне сміття, розбиті холодильники і телевізори ... Найближчі до житлових масивів гектари лісу - місця масових пікніків, буквально всипані сміттям. Але й заглибившись в ліс на 2-3 кілометри не знайти незапаскудженого місця. Навіть на такій відстані від доріг в цьому лісі, як і в будь-якому іншому, гори побутового та будівельного сміття, доставлені сюди автотранспортом. Останній обставині не перестаю дивуватися. Якщо водій-капосник може вивалити сміття зі свого самоскида або «жигуля» близько посадки (на узліссі), то він цього, швидше за все, не зробить, а обов'язково заїде в гущу дерев. Щоб це сміття ніяк не можна було прибрати технікою, а можна було вигребти тільки руками. Звідки таке бузувірське прагнення не просто напаскудити, але ще й максимально ускладнити завдання для тих, хто коли-небудь займеться прибиранням?

Вийдіть на берег будь-якого водоймища, неважливо в Києві або за його межами, - немає живого місця, скрізь сліди «жору», який наші громадяни чомусь називають «відпочинком на природі»: пляшки скляні та пластикові, одноразовий посуд, поліетиленові пакети всіх розмірів, кольорів і товщини матеріалу лежать на землі, висять на деревах і кущах, пливуть по річках, збиваючись в очеретяних заростях островів і узбереж в щільні згустки лайна.

Арабатська стрілка - краса і гордість України, майже 100 кілометрів сонячно-жовтого черепашкового пляжу біля теплого Азовського моря. І всі 100 кілометрів щільно вкриті відходами «жору», крім територій, прилеглих до санаторіїв і баз відпочинку. Для людини цивілізованої вид страшний. Береги Дніпра і Десни, Бугу, Інгулу і безіменних річечок, будь-якого озерця, каналу і ставка, територія любого лісу, лісочку, лісосмуги, куди тільки можуть дістатися вітчизняні грибники, рибалки та інші «відпочиваючі», - ніде неможливо кроку ступити, щоб не зіткнутися з купами сміття. Нехай пробачать мене мешканці якихось унікальних куточків України, де справи йдуть інакше. Починаєш думати, що громадяни Україні діють умисно, що їхня мета саме в тому й полягає, щоб перетворити всю територію своєї країни на звалище. Адже вони приносять на природу (частіше привозять на особистих авто) повний посуд і об'ємні упаковки з харчами. Зрозуміло, це їм не в тягар. А от забрати з собою порожні, легкі, компактні посуд і упаковку, щоб викинути в сміттєвий контейнер поруч з будинком - це їм чомусь не під силу.

Не відстають від городян і сільські жителі, в кожному селі по кілька несанкціонованих звалищ. І вже їм-то, бідним, діватися нікуди - будь-яке звалище або на лузі чи в ліску, або на березі річки. Хто сказав, що наші землероби люблять землю? Пройдіться по селах, подивіться, як вони її, годувальницю, «плекають». Цій катастрофі за віком приблизно років 20. На початку 1990-х прийшла ера пластикової упаковки. Одночасно ринок збільшив асортимент скляної тари в сотні разів, що безповоротно поховало існуючу в СРСР систему обов'язкового прийому практично будь-яких скляних пляшок і банок. Причини начебто об'єктивні.

Однак, будь-яка розруха починається все ж в головах, як сказав класик.
Думаю, людей порядних, тих, хто не смітить (хоч у місті, хоч на природі), меншість. Звичайно, це лише мої суб'єктивні відчуття. Але ось і цифри: за офіційними даними, близько 50% чоловіків в Україні курять. Чи багато хто з них кидають недопалки виключно в урни? Я таких диваків в житті не зустрічав. А ще, за офіційними даними, курять 6% жінок, нічим не поступаючись в поведінці чоловікам.

Очевидно, головна проблема в тому, що більшість людей не бридливі. Я не раз бачив, як люди різного віку, в тому числі сім'ї з дітьми, спокійно укладаються на пляжах буквально між сміттєвих куп. Тут же вони їдять, цілуються і насолоджуються іншими радощами життя. Так само в лісах і скверах молодіжні компанії і «круті» сімейства на джипах влаштовуються на «шашлик» посеред лайна, залишеного попередніми «відпочиваючими». У них немає відрази до бруду, немає потреби в чистоті - це гарантія того, що вони напаскудять під себе, навіть не замислюючись про це. Так що починати потрібно з виховання громадян. В іншому випадку вони знайдуть чим засмітити водозливи житлово-комунального та дорожнього господарств, навіть якщо не буде в обігу двох типів поліетиленових пакетів, як це пропонується в законопроекті Мінрегіонбуду.

Я описував трагедію переважно на прикладах лісів, полів і річок. Можна запитати - при чому тут Мінрегіонбуд? А при тому, що громадяни ставляться точно так само і до парків, скверів, водоймищ в межах населених пунктів, та й у своїх дворах багатоповерхової забудови не церемоняться. Найбільші несанкціоновані звалища побутового сміття - на околицях населених пунктів. Сміття, залишене городянами на природі, слід зібрати і вивезти на полігони або сміттєпереробні підприємства, до чого міністерство має деяке відношення. Нарешті, згідно зі статтею 25 Закону України «Про відходи» побутові відходи - це компетенція Мінрегіонбуду. Тому Мінрегіонбуд повинен бути на передньому краї боротьби з цією бідою. В усякому разі, ініціювати підходи, адекватні глобальній проблемі, а не обмежуватися рішенням локальних питань. Зрозуміло, це справа всієї державної та місцевої влади, всього народу. Але це якраз той випадок, коли без наступальної комплексної політики держави народ добровільно втопить себе у відходах життєдіяльності, не залишивши нащадкам жодної п'яді чистої землі і води.

Потрібна постійна, настирлива і в той же час дотепна соціальна реклама всіма можливими засобами: в друкованих ЗМІ, на телебаченні і радіо, в Інтернеті, на вулицях населених пунктів, вздовж автомобільних і залізничних шляхів, у громадському транспорті.

Потрібні загальнообов'язкові уроки в дошкільних дитячих закладах, в школах і вишах.

Потрібно породити моду на чистоту, на екологічну поведінку. Слід довести справу виховання і пропаганди в цій сфері до такого стану, щоб дитина, побачивши, як батьки залишають сміття на природі, запитувала: «Значить, ми не нормальні люди, ми - засранці?». Можливо, не «батоги» і «пряники» державних заходів, а, в першу чергу, округлені від жаху і обурення очі власних дітей зупинять цей вселенський «жор».

Звичайно, не обійтися і без покарань. Як казав Салтиков-Щедрін, «над кожним повинен майоріти батіг», маючи на увазі, що з нашої людини толку не вийде, якщо її не лякати.

З урахуванням масштабу проблеми слід подивитися, чи не прийшов час заборонити використання більш широкого спектра упаковки.

Штрафи для громадян і посадових осіб у нас передбачені. Згідно зі статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення за забруднення будь-якого виду земель, у тому числі побутовими відходами, на громадян може бути накладено штраф у розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1360 грн.), а на посадових осіб - від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 850 до 1700 грн.). Ці штрафи мають право накладати органи державного контролю за використанням і охороною земель та органи в сфері екології та природних ресурсів (статті 238-1, 242-1 КпАП).

Згідно зі статтею 59 КпАП за забруднення та засмічення вод на громадян може бути накладено штраф в розмірі від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 грн.), а на посадових осіб - від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів (від 85 до 136 грн.). Ці штрафи мають право накладати спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сферах водного господарства, геології та використання надр, а також органи в сфері екології та природних ресурсів (статті 239, 242-1 КпАП).

Дивно, чому за забруднення води санкції в кілька разів м'якші, ніж за аналогічне правопорушення на землі. А згідно зі статтею 141 КпАП, яку давно не змінювали, за скидання сміття в смузі відводу автомобільних доріг (на узбіччях і в придорожніх лісосмугах) на громадян може бути накладено штраф в сумі від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.), що в кілька разів менше суворої санкції статті 52 КпАП, яка передбачає відповідальність за забруднення будь-яких земель. Виглядає нелогічною і норма статті 241 КпАП, згідно з якою органи лісового господарства не наділені правом накладати штрафи за забруднення лісів побутовим сміттям.

Потрібне введення більш жорстких санкцій відносно громадян, які звалюють сміття в недозволених місцях оптом з використанням легкового та вантажного автотранспорту, - аж до позбавлення водійських прав на певний строк і навіть конфіскації транспортних засобів. Гарний виховний ефект мали б громадські роботи як вид адміністративного стягнення (стаття 30-1 КпАП) - пара вихідних днів на примусовому прибиранні сміття. Так що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення вимагають удосконалення. Але це не головна проблема в застосуванні державного «батога». Розміри штрафів, особливо за забруднення земель, начебто чималі. Але чи багато випадків застосування цих санкцій? Перераховані вище статті КпАП - «мертві», що підтверджує покрита шаром сміття територія України. Що не дивно - смітять мільйони, а накласти штраф можуть лише органи, чисельність яких така, що один інспектор покликаний встежити за порядком на площі в кілька десятків квадратних кілометрів. При тому, що у чиновників, як правило, зовсім інші турботи. Тут потрібно добре подумати і простудіювати світовий досвід. Інакше зазначені статті Кодексу так і не запрацюють. Як це відбувається у нас із забороною на куріння в громадських місцях. Курцям і міліції на цю заборону наплювати, очевидно, тому, що у міліції немає ніякого «інтересу» стежити за дотриманням антитютюнового закону.

Сміття треба прибирати. І громадськими толоками раз в рік тут ніяк не обійтися. Можливі варіанти дій:

Залучення безробітних. Втім, чому тільки безробітних? Навряд чи багатьох з них приваблює ця брудна і малооплачувана робота. Доцільно дати можливість приробітку всім бажаючим.

Залучення підприємців. Постійне утримання в чистоті зон посиленого антропогенного навантаження може бути вигідним бізнесом. Державні і місцеві органи влади для початку можуть залучати бізнес до очищення і охорони в чистоті найбільш відвідуваних громадянами міських і приміських лісопарків, лісів, водойм. Вибір виконавців - через конкурс. Оплата - з бюджету. Бізнес був би кровно зацікавлений вести роз'яснювальну роботу серед відвідувачів підопічної території. І, можливо, міг би ефективно взяти участь у застосуванні штрафних санкцій до порушників, якби частина штрафних сум діставалася «чистильникові».

Держава повинна морально заохочувати добровільну участь громадян в очищенні країни і сприяти цьому, чи йдеться про акції громадських організацій чи про дії окремих ентузіастів. Для чого потрібні, наприклад, обладнані стаціонарні пункти збирання сміття або вивезення комунальним транспортам сміття, зібраного добровільними чистильниками на місцях традиційного «жору» «відпочиваючих».

Для реалізації перерахованих вище заходів потрібні гроші. Їх доведеться взяти у громадян. А як же інакше: хто паскудить, той і повинен оплачувати прибирання. Сподіваюся, що охайна меншість, щодо якої додаткові побори будуть несправедливими, свідомо змириться з цим, зважаючи на благородну мету. Наприклад, можна ввести спеціальний збір з будь-якої упаковки, який будуть сплачувати її виробники та імпортери. Оскільки це призведе до зростання цін на упаковку, то заплатять, в кінцевому підсумку, громадяни. Збір можна зробити таким, щоб вигідніше було виробляти упаковку, яка швидко розкладається. Можливі економічні стимули і для тих, хто перейде на випуск або використання упаковки, яка підлягає гарантованому, економічно привабливому для громадян прийому для повторного використання або для перероблення як сировина.

Ще одне джерело фінансування - штрафи. Втім, в силу викладених вище причин автор вважає, що надходження від штрафів будуть незначними.

Держава також повинна створити систему ефективної взаємодії з тією незначною частиною громадян, які дотримуються цивілізованих норм поведінки завжди і скрізь та готові добровільно, безоплатно працювати для повернення природі України первозданного вигляду.
Звичайно, перелічені заходи - не істина в останній інстанції, а всього лише пунктирний план. Перш ніж приймати рішення, варто вивчити досвід свій та світовий, залучити всіх зацікавлених громадян до постійного обговорення проблеми і способів її вирішення.

Пора починати серйозну роботу.
З повагою, адвокат Олексій Шеховцов
м.Київ 25 квітня 2012 р.


За зміст та достовірність статей відповідальність несе автор.
GreenHome 2006-2016

Пошук

Останні статті
Реклама
Зелена бібліотека
Нові надходження:

Як допомогти природі?
Що таке глобальна зміна клімату? Як ми можемо зупинити цей процес? Що кожен з нас може зробити для цього в повсякденному житті? Відповіді та рекомендації ви знайдете в цьому виданні.
Як допомогти природі?

Усі книжки зеленої бібліотеки ви можете переглянути за цим посиланням: дивитися усі книжки.

Книги надаються виключно для ознайомлення. Після ознайомлення, будь-ласка, видаліть файл з пк, інакше ви порушуєте діюче законодавство.

Форум – актуальні теми
Цікаве
Підтримка проекту
Якщо ви бажаєте підтримати проект матеріально – напишіть, будь-ласка, нам лист із темою donate і наш координатор обов’язково з вами зв’яжеться для уточнення деталей.

Партнери сайту
Купить ковку
ОРХУССКИЙ ЦЕНТР
Плодовые деревья